Виставка-портрет “ТАЛАНОВИТЕ СЛОВО МАРГАРИТИ МАЛИНОВСЬКОЇ” присвячений 80-й річниці від дня народження писЬменниці.

 

Малиновська Маргарита Юріївна

Малиновська Маргарита Юріївна (псевдоніми: М. Морозенко, М. Юренко, Світлана Ромашка; нар. 22 листопада 1941, село Уйма Локачинського району Волинської області, нині в складі смт Локачі – пом. 22 жовтня 1983, Київ, поховано в Луцьку) – українська письменниця, поетеса, публіцистка, літературна критикиня. Членкиня Спілки письменників України з 1965 року.

Біографія

Маргарита Юріївна Малиновська народилася 22 листопада 1941 року в селі Уйма Локачинського району Волинської області (згодом село злилося з районним центром Локачі). Батько письменниці Юрій Олександрович був учасником німецько-радянської війни, кавалером орденів Слави, персональним пенсіонером. Мати Людмила Федорівна працювала в торгівлі. Незабаром сім’я переїхала до Луцька, де придбала власний будинок, який до наших днів не зберігся.

1958 року Маргарита закінчила в Луцьку середню школу № 1. Навчаючись у школі, дівчина цікавилася технікою, фотографією, їздила на мотоциклі, писала вірші, редагувала шкільну газету «Потиличник», виступала на літературних вечорах, в яких брали участь волинські поети. У десятому класі письменник Петро Мах порадив випускниці співпрацювати з обласною газетою, тож невдовзі її замітки з’явилися на шпальтах цього видання.

Після школи Маргарита Малиновська чотири роки працювала літературним працівником і завідувачем відділу в районних газетах на Волині. Навчалася на факультеті журналістики Львівського, а потім Київського університету, який закінчила 1966 року.

Працювала керівником відділу критики журналу «Вітчизна» і заступником головного редактора газети «Літературна Україна», на Київській кіностудії імені Олександра Довженка. Була відповідальним секретарем комісії з драматургії Спілки письменників України. Була членом КПРС.

Померла письменниця в Києві 22 жовтня 1983 року за місяць до свого 42-річчя при загадкових обставинах. За офіційною версією причиною смерті став серцевий напад. Поховано Маргариту Малиновську в Луцьку.

Творчість

Від 1963 року виступала з літературно-критичними статтями та рецензіями у всеукраїнських і всесоюзних газетах і журналах. Ще не маючи власної книги, 1965 року Маргарита Малиновська стала членом Спілки письменників України.

Авторка книжок літературно-критичних нарисів і статей:

«Синтез важкої води» (1967),

«Любов до життя» (1968),

«Олесь Гончар» (1971),

«Древо дружби (Леонід Леонов і Україна)» (1979).

Видала романи:

«Гримучі озера» (1977),

«Полісся» (1980).

Письменник Іван Чернецький зазначив про Маргариту Малиновську, що вона «писала вона завжди цікаво, проблемно, гостро, безкомпромісно. Літературні пародії були дуже дошкульними і влучними. Серед критиків, які підтримали роман Олеся Гончара „Собор“ вона була найпершою. Високопоставлені партійні чини не простили Маргариті Малиновській позитивну рецензію на роман».

 Її ім’я вписане і на сторінках «Української літературної енциклопедії». Пам’ятаймо!

Джерела

https://uk.wikipedia.org/wiki/Малиновська_Маргарита_Юріївна

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=61213